1.Як визначити ціну на воду?
2. Водопровідні мережі в Європі: переваги та проблеми.
3.Водопостачання Європи та зміна клімату – невизначене майбутнє?
4. Глобальний погляд на розподіл води
Мало хто з нас замислюється над тим, скільки коштує питна вода. Якщо і замислюємося, то, як правило, тому, що є домовласником і бачимо рахунок за воду. А якщо ми орендуємо житло, то витрати на воду часто приховані у фіксованій платі за комунальні послуги.
У ході опитування менше 20% респондентів мали уявлення про свої щомісячні витрати на воду. Це говорить насамперед про одне: вода коштує відносно недорого – настільки, що для багатьох її вартість сильно не відбивається на вмісті нашого гаманця. Але як загалом розраховується ціна води? Скільки коштує кубометр водопровідної води у Європі? І насамперед: чого ми можемо очікувати у майбутньому? Спробуємо відповісти на ці запитання.
Як визначити ціну на воду?
Вартість питної води в Європі дуже відрізняється. З одного боку, в Ірландії водопровідна вода практично безкоштовна – за умови відсутності надмірного споживання. Найдорожча вода у Данії, де домогосподарства платять у середньому понад 9 євро за кубометр. Тим не менш, це становить менше одного цента за літр. Середнє споживання води варіюється від 77 літрів на людину на день на Мальті, та майже втричі більше (223 літри) в Італії. Відносно високі витрати на питну воду спостерігаються в Німеччині – близько 155 євро на особу на рік. Але з чого складається вартість питної води?
З одного боку, у більшості місць вода в даний час просто доступна – іноді удосталь і як відновлюваний природний ресурс, вона практично безкоштовна. З іншого боку, є місця, де є дефіцит питної води. Так, наприклад, Кіпр і Мальта отримують більше половини питної води з опріснювальних установок. Але, як показує практика експлуатації, одних опріснювальних установок недостатньо для того, щоб доставити воду з джерела до крана, необхідна інфраструктура. Загалом система водопостачання складається з наступних етапів: видобуток, очищення та розподіл.
Для цього необхідно побудувати, експлуатувати і підтримувати інфраструктуру. Якщо говорити тільки про енергію, то доставка одного кубометра води в середньому вимагає 0,33 кВт/год електроенергії – цього достатньо, щоб зварити 20 чашок кави. І це ще далеко не всі витрати пов’язані з використанням води, так, після використання вода перетворюється на стічні води, які доводиться знову очищати. Далі ми розглянемо ці етапи докладніше, починаючи з джерела.
Видобуток води
Звідки взагалі береться вода у наших будинках? Крім морської води для опріснення, є два основні джерела: поверхневі та підземні води. Підземні води найчастіше набагато чистіші за поверхневі джерела. Іноді вона взагалі не потребує додаткового очищення. Тому дуже важливо уникнути її забруднення при видобутку. З цієї причини глибокі колодязі риються з особливою ретельністю, а джерела перед використанням мають бути облаштовані. Австрія та Данія відрізняються тим, що на 100% використовують підземні води.
Поверхнева вода зазвичай береться з річок та водосховищ. Поруч із ними іноді викопують колодязі: потім річкова вода частково фільтрується, просочуючись через береги річок у колодязі. Незалежно від того, що є джерелом – морська вода, поверхневі чи підземні води, видобуток сирої води пов’язаний із певними витратами. Для безпечного видобутку води необхідні споруди: колодязі, річкові водозабори, свердловинні водозабори і т.п… По мережі труб, резервуарів та насосних станцій сира вода перекачується на очисні споруди.
Очистка води
За деякими рідкісними винятками, видобута вода не проходить очищення перед подачею у водопровідну мережу. В основному, сира вода часто містить зважені частки, нітрати, амоній або має високу концентрацію заліза або марганцю. Розчинений CO2, або вуглекислий газ, нешкідливий для людини – саме він надає воді блиску, але занадто велика кількість може призвести до корозії труб. Всі ці речовини зменшуються або видаляються за допомогою хімічних процесів та фільтрів у процесі очищення води. Наявність мікробів – ще одна серйозна проблема, особливо у поверхневих водах. Тому сира вода зазвичай потребує дезінфекції. Щоб знищити потенційно небезпечні мікроорганізми, водоочисні споруди використовують невеликі дози хлору, ультрафіолетове випромінювання та фільтри з різним завантаженням, у тому числі активованим вугіллям.
Усі ці процеси вимагають:1. електроенергії 2. сировини, такого як хімічні реагенти та фільтруючі елементи. Крім того, вони вимагають висококваліфікованого персоналу для постійного контролю та тестування. Ось чому витрати на водо підготовку становлять суттєву частину вартості води.
Розподіл води
Після очищення питна вода транспортується до накопичувальних резервуарів або споживачів. Для цього потрібна добре продумана система трубопроводів, резервуарного парку, насосних станцій, арматури. Система трубопроводів складається з величезних магістральних трубопроводів до відносно невеликих розподільчих ліній до окремих будівель.
Все це потребує витратних монтажних робіт. І хоча труби зазвичай служать десятиліттями, вони вимагають обслуговування і зрештою підлягають заміні. Якщо ви коли-небудь були свідком прориву труби – можливо навіть у своєму власному будинку, – ви знаєте, чому так важливо підтримувати водопровідну мережу в ідеальному стані. Сьогодні постачальники води використовують сучасне обладнання, щоб якнайшвидше виявити витік води.
Очищення стічних вод
Шлях води не закінчується в момент коли ви відкриваєте кран або вмикаєте душ або використовуєте воду для пиття та приготування їжі. Вся ця вода зрештою виявляється на очисних спорудах – крім тієї, що випаровується після поливу рослин. Значна частина питної води взагалі не доходить до споживача із прорваних або протікаючих труб. Але вона може потрапляти у каналізацію з допомогою інфільтрації.
2.Водопровідні мережі в Європі: переваги та проблеми
Як ми описували вище, перш ніж із крана потече чиста питна вода, необхідно провести велику роботу з підйому води, очищення води, створити інфраструктуру. Таким чином, ціна води відображає витрати на будівництво та обслуговування водозаборів, очисних споруд, насосних станцій та систему трубопроводів.
Європейські постачальники води експлуатують близько 4,3 мільйона кілометрів труб, це приблизно в 11 разів більше, ніж відстань до Місяця. Результатом їхньої праці є те, що практично всі європейці мають доступ до безпечної питної води. Однак є й складнощі, пов’язані з віком європейських водопровідних мереж. Ці мільйони кілометрів труб також вимагають обслуговування і, зрештою, заміни, а відкладення необхідних інвестицій, зрештою, можуть призвести до ситуації, коли втрати води почнуть зростати, а ремонт стає дедалі терміновішим і дорогим.
Водночас постачальників води та кожного з нас чекає ще одна проблема: зміна клімату.
3.Водопостачання Європи в умовах зміни клімату – невизначене майбутнє?
Наскільки добре системи водопостачання Європи впораються із невизначеним майбутнім? Враховуючи підвищення температури та дедалі екстремальніші погодні умови, деякі сумніви цілком природні. З одного боку, посухи та спека призводять до зменшення кількості опадів та збільшують випари. Це знижує рівень води в річках і водоймищах, що призводить до зниження рівня ґрунтових вод в їх околицях. Все це призводить до зменшення кількості ґрунтових вод, що поповнюють підземні запаси води.
З іншого боку, при підвищенні температури ми використовуємо більше води для пиття та охолодження, для поливу газонів і, що більш важливо, сільськогосподарських культур. На сільське господарство вже припадає половина всієї води, яка використовується в Європі, хоча нині зрошується лише 9% сільськогосподарських площ. Наприклад, деякі райони Південної Європи – такі як Греція чи Іспанія – вже відчувають дефіцит води, і там, де її не вистачає, зростає конкуренція водоспоживання між сільським господарством, домогосподарствами та промисловістю. У довгостроковій перспективі ймовірність виникнення тертя між регіонами зростає. У деяких європейських країнах попит на воду зростатиме і через зростання населення.
Все вищезгадане вказує на те, що витрати на інфраструктуру водопостачання зростатимуть. Підвищення попиту означає розширення водозабірних і очисних споруд та будівництво нових, розширення мережі водопостачання особливо у містах, що швидко ростуть, і відповідно до збільшення потужності споруд з очищення стічних вод. Натомість існуюча інфраструктура старіє. Щоб знизити втрати дедалі ціннішої води, європейським країнам доведеться значно збільшити темпи модернізації. Одним словом, збільшення інвестицій та зростання попиту позначатимуть, що ціни на питну воду в умовах зміни клімату зростатимуть – хоч і не однаковими темпами у всіх регіонах.
4.Глобальний погляд на розподіл води
В даний час більшості з нас пощастило мати вільний доступ до чистої питної води. Запаси води в Європі здебільшого досить багаті. Але незважаючи на амбітні цілі ООН щодо забезпечення такого доступу для всього людства до 2030 року, чверть людства все ще не має цієї базової потреби. Однією з причин цього є те, що у багатьох регіонах – наприклад, в Африці на південь від Сахари – води просто не вистачає. Там, де водопровідні мережі існують, втрати через витоки або незаконні врізки часто величезні. Часто труби настільки проіржавіли, що в результаті вторинного забруднення, якість води, що поставляється по них, знижується. Найвищі втрати води зафіксовані на островах Тихого океану, де щодня понад 200 літрів на людину губиться, так і не дійшовши крана.
Зрозуміло одне: навіть якщо ми живемо в країнах з великими запасами води, нам слід слідкувати за тим, скільки води ми використовуємо. Це пов’язано не тільки з підвищенням рахунків за воду, а й з тим, що вода в цілому стає дефіцитнішою.
А вода – це життя.